Лекція «П'ять шляхів до серця дитини»

Лекція на тему:

Профілактика насильства

 щодо підлітків як соціально -педагогічна проблема.

 Насильство в усіх його проявах існує в суспільстві з прадавніх часів. Якщо поспостерігати за історією людства на нашій планеті, то. На жаль. Вона нагадувала б панораму розвитку насильства і несправедливості.

Діти – це майбутнє кожної держави. А тому фізичні та емоційні травми, які вони переживають, обкрадають суспільство та усіх його членів зокрема.

Насильство – це дії або бездіяльність, які застосовуються примусово однією людиною над іншою з метою фізичного, психічного, сексуального задоволення.

 Особливо загрозливим є вплив насильства через екран (телевізійне насильство), вплив відеоігор, насильство через Інтернет. Український телеглядач сцени агресії бачить у середньому кожні 16 хв., а в період з 19.00 до 23.00 цей умовний інтервал скорочується до 12 хв. Найнебезпечнішим є те, що воно породжує терор, напад депресії, наркотичну(алкогольну) залежність, відчуття відсутності допомоги, безнадійності або безсилля, брак самоповаги.

Найчастіше насильство проявляється в сім’ї

Які ж типи жорстокого поводження з дітьми бувають?

Жорстокі фізичні покарання, знущання, побиття.

·        Побиття;

·        Штовхання;

·        Спроби задушити;

·        Викручування рук.

Дитина є свідком знущань над іншими членами сім’ї.

·        Батько б’є матір у присутності дітей;

·        «погану» дитину фізично карають у присутності «хорошої» дитини;

·        Дитина є свідком фізичних знущань над іншою людиною, що не є членом її родини.

Сексуальне насильство.

·        Гвалтування;

·        Нав’язування сексуальних стосунків;

·        Покази порнографії;

·        Залучення дитини до виготовлення порнографічного  продукту.

Використання привілеїв дорослих.

·        Поводження з дітьми як з рабами чи слугами;

·        Покарання, поводження, як з підлеглими;

·        Поводження як із своєю власністю.

Залякування

·        Використання свого росту , розмірів та сили;

·        Навіювання страху за допомогою розповідей, дій, поглядів;

·        Крики;

·        Жорстокість щодо інших істот.

Погрози.

·        Кинути дитину;

·        Самогубства;

·        Заподіяти фізичної шкоди;

·        Заподіяти шкоду іншим людям, тваринам, рослинам;

·        Розлюбити дитину

·        Силами зла, що покарають дитину.

Використання громадських установ.

·        Загроза покарання Богом, судом, міліцією,школою, спецшколою, притулком, родичами та психіатричною лікарнею.

Ізоляція

·        Контролювання доступу дитини до інших людей: бабусі(дідуся), однолітків, батька(матері), інших людей;

·        Заборона виходити з дому;

·        Контролювання спілкування дитини з друзями, аж до перешкоджання спілкування за допомогою Інтернету;

·        Закривання дитини в коморі, сараї чи туалеті;

·        Обмеження спілкування з дитиною.

Емоційне насильство.

·        Приниження;

·        Використання скарг

·        Крики

·        Непослідовність

·        При соромлення дитини;

·        Використання дітей у конфліктах між батьками;

·        «торгівельна» поведінка одного з батьків щодо любові до дитини.

Економічне насильство.

·        Незадоволення основних  потреб дитини;

·        Відмова чи зволікання у виплаті аліментів;

·        Повна відмова дитині в грошах;

·        Контролювання дитини за допомогою грошей;

·        Протрачання сімейних грошей;

·        Відмова дитині у підтримці;

·        Використання дитини як засобу торгу при розлученні;

·        Примушування дитини важко працювати.

Серед причин жорстокого поводження до дітей можна виділити наступні:

-         безробітність або низька матеріальна забезпеченість;

-         алкоголізм одного чи обох батьків;

-         самотність чи шлюб, який розпався;

-         занадто маленьке житло, що посилює напругу;

-         озлобленість батьків чи розчарованість у житті;

-         фізична чи психічна перевтома;

-         незрілість батьків;

-         егоїзм батьків, прагнення їх до розваг4

-         відсутність прив’язаності до дитини;

-         надмірна вимогливість;

-         народження другої дитини;

-         велика кількість дітей;

-         небажана дитина (як привід і примус до укладання шлюбу);

-         передчасно народжена в шлюбі дитина, яка дає привід до сварок та розриву;

-         позашлюбна дитина як об’єкт виміщення зла на його матір(батька);

-         дитина з фізичними та психічними недоліками, від якого хочуть позбавитись.

Як же зупинити насильство?

Існує ряд документів, які спрямовані на подолання насильства над людьми:

-         Декларація прав людини,1948р.

-         Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації,1963р.

-         Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, 1966р.

-         Загальна декларація прав людини,1984р.

-         Конвенція про права дитини. 1989р.

-         Конституція України, 1996р. (ст..27,ст..32, ст..40, ст..41, ст..47,ст..51,ст..55, ст..57)

-         Закон України « Про попередження насильства в сім’ї», 2001р.

-         Сімейний кодекс України.

Також створені установи, органи, на які покладається здійснення заходів щодо попередження насильства над дітьми. Такими установами визнані:

-         спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї;

-         служба дільничих інспекторів міліції;

-         кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

-         органи опіки і піклування;

-         кризові центри;

-         центри медико – соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї;

-         органи виконавчої влади;

-         органи самоврядування.

Тренінг: « Толерантність – необхідність у спілкуванні серед підлітків»

Мета: формування адекватної самооцінки, толерантності, емпатії, позитивного ставлення до себе та оточуючих, формування вміння домовлятись, показати можливості спілкування як засобу врегулювання конфліктів і налагодження стосунків. Здійснення спільної діяльності, сприяє розхитуванню стереотипів сприйняття і поведінки.

Правила роботи в групі:
-                     пунктуальність;
-                     добровільність;
-                     персоніфікація;
-                     доброзичливість;
-                     один говорить – усі слухають;
-                     обговорення дії, а не особи.
Зміст заняття:
1.                Представлення тренера.
2.                Правила.
3.                Очікування.
4.                Знайомство учасників. "Павутиння".
5.                Вправа "Живі руки".
6.                Вправа "Образи".
7.                Міні-лекція "Толерантність".
8.                Вправа "Чарівна лавка".
9.                Завершення. "Валіза у дорогу".

Знайомство учасників.
Мета: познайомитись учасникам групи у нестандартний спосіб; активізує сумісну діяльність, чітко показує взаємозв’язки всередині групи.
Хід: усі сидять або стоять у колі близько один до одного.
Ведучий тренер: "У кожного з вас є можливість назвати своє ім’я та щось розповісти про себе, наприклад, чим ви полюбляєте займатись, ваш улюблений фільм тощо. Подумайте, що б ви хотіли розповісти про себе".
Починає ведучий тренер, він бере клубок ниток і розповівши щось про себе, тримає вільний кінець нитки у руці та кидає клубок будь-кому в групі. По закінченні знайомства всі опиняються в павутинні. Потім павутина розплутується. Кожен учасник повертає клубок попередньому учаснику, називаючи його ім’я, доки клубок не повернеться до ведучого тренера.
Обговорення.

"Живі руки".
Мета: у невербальний спосіб проявити відчуття суперництва або відчуття близькості; допомагає осмислити учасникам групи свої відчуття, поглибити взаємну довіру.
Хід: розбитись на пари, зайняти найзручніше місце. У кожній парі один з партнерів починає вправу як ведучий, а другий – як ведомий. Потім помінятись місцями. Стати один напроти іншого. Долонями уперед (між долонями партнерів приблизно 2-3 см). Ведучий робить спонтанні рухи руками, а ведомий дзеркально повторює їх. Через 7 хвилин партнери міняються ролями.
Обговорення.

"Образи".
Мета: дати можливість відчути емоції, які виникають в учасників під час спілкування, коли їх змушують діяти відносно стереотипів.
Хід: озирніться навколо себе, подивіться на учасників і спробуйте уявити, хто як плаче; кого легко уявити розгубленим; як хитрує; як ображається; який є добрим господарем; коли він є королем, що сидить на троні; романтичним героєм тощо. Під час називання тренером образу група називає того чи іншого учасника.
Обговорення.

Інформативне повідомлення з теми "Толерантність".
Поняття толерантності вперше зустрічається в вісімнадцятому столітті. У своєму "Трактаті про віротерпимість" французький філософ Вольтер писав, що "безумством є переконання, що всі люди мають однаково думати про певні предмети". Розуміння толерантності не однакове в різних культурах, тому що залежить від історичного досвіду народів. У англійців толерантність розуміється як готовність і здатність без протесту сприйняти особистість, у французів – як певна свобода іншого, його думок, поведінки, політичних і релігійних поглядів. У китайській мові "толерантний" означає великодушність по відношенню до інших. В арабському світі толерантність – прощення, терпіння, співчуття до інших. Зараз толерантність розуміється як повага і визнання рівності, відмова від домінування та насилля, визнання прав інших на свої думки та погляди. Толерантність має на меті прийняття інших такими, як вони є і взаємодію з ними на основі згоди. Поділ людей на толерантні або інотолерантних є досить умовним. Кожна людина здійснює у своєму житті як толерантні, так і інотолерантні вчинки. Але здатність поводити себе толерантно може стати особистісною рисою, а відтак – забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше знають про свої недоліки та переваги; критично ставляться до себе і не прагнуть в усіх бідах звинувачувати інших; не перекладають відповідальність на інших. Почуття гумору і здатність посміятись над власними слабостями – особлива риса толерантної людини. Така людина не потребує домінування, не ставиться зверхньо до інших. Толерантна особистість знає і правильно оцінює себе; її добре ставлення до себе співіснує з позитивним та доброзичливим ставленням до інших.

Чарівна лавка.
Мета: зосередження на уявленні про себе, про свої особливості, обдумування того, що хотілось би у собі змінити; допомагає замислитись над життєвими цінностями.
Хід: тренер: "Я хочу запропонувати вам можливість подивитись на самих себе. Влаштуйтесь зручно, розслабтесь. Уявіть, що ви йдете по вузькій стежинці через ліс; озирніться навкруги, темно чи світло, ясно у вашому лісі? Які звуки ви чуєте? Що ви відчуваєте? Раптово стежинка повертає до старого будинку. Вам стає цікаво, і ви заходите всередину. Ви бачите полиці, ящики; всюди стоять склянки, короби. Це стара лавка, до того ж чарівна. Вітаю вас! Уявіть,що я продавець. Тут ви можете придбати не речі, а риси характеру, здібності, будь-які. Але є одне правило: за кожну рису, ваше бажання, ви маєте віддати щось, іншу рису, або ж від чогось відмовитись. Хто бажає?"
Обговорення терапевтичного спрямування щодо життєвих цінностей.

Групове малювання.
Мета: ця вправа дозволяє кожному в групі зробити свій внесок у створення малюнка; дозволяє виявити взаємовідносини у групі та вплив одних учасників на індивідуальний досвід інших.
Хід: кожен учасник бере аркуш паперу та кольорові олівці, всі сідають по колу. Кожен починає малювати те, що вважає за потрібне. За сигналом тренера (приблизно 5 хв.) усі передають свої початі малюнки сусідові зліва та отримують початі малюнки від сусіда справа. Після цього кожен продовжує малювати, ніби це власний малюнок, вносячи якісь зміни. За наступним сигналом процедуру повторюють. Так продовжують, доки кожен не отримає малюнок, який почав. Учасникам пропонується усвідомити відчуття, які виникали в них, коли вони сприймають, як було продовжено те, що вони почали.
Обговорення.

Валіза в дорогу.
Мета: завершення тренінгового дня, підведення підсумку.
Хід: тренер: "Наша робота добігає кінця. Ми будемо збиратися, але вже не як тренінгові група. Ми цікаво провели час, багато дізнались про себе, та один про одного. Зараз ми для кожного зберемо "валізу" – зберемо якості та особливості, що виявились на занятті".
Кожен учасник виходить на середину кімнати, а решта учасників на листках пишуть, що подобається в цій людині, що хотілося б, щоб змінилося. Тренер збирає листки в учасників і складає їх в конверти, по закінченні роздає конверти – "валізи".

Дякую за співпрацю!